Роман Безсмертний повертається у велику політику з ідеєю «Великої України»

До виборів президента ще 5 місяців, а вже майже 30 кандидатів виявили бажання позмагатися за головне крісло країни. Серед них і Роман Безсмертний, дипломат і політик з багаторічним стажем, який має амбітний план для подолання викликів, пов’язаних з російською агресією та непростою економічною ситуацією. Минулого тижня Безсмертний відвідав Львівщину із презентацією своєї ідеї «Велика Україна». Чи справді Велика Україна можлива лише за умови «перезаснування» держави, як це пропонує політик? Чи має перспективи національно-демократичний рух нового покоління? Які цілі ставить перед собою Безсмертний і що стало переломним моментом, після якого він прийняв рішення іти в президенти? Читайте у нашому матеріалі.

НЕМОЖЛИВО ДИВИТИСЯ НА НЕФАХОВІСТЬ І АТРОФОВАНІ ІНСТИТУТИ ВЛАДИ

А саме – на ту політичну й економічну ситуацію, що склалася в країні. Політик переконаний, що інструменти для вирішення проблем лежать на поверхні, але скористатися ними заважає кволість влади та відсутність фахових людей у керівництві держави.

«Взагалі-то, на початку своєї політичної кар’єри, в мене і в думках не було претендувати на політичне лідерство, я ніколи не готувався до такої діяльності. Мене завжди більше захоплювала технологічна та організаційна складова. Але вперше про це мене змусила задуматись ситуація в Україні, яку я застав, коли повернувся з переговорного процесу в Мінську. Я ніколи не думав, що українські інститути влади дійдуть до такого стану, що будуть фактично атрофовані, ще гірше – дивитися на нефаховість людей, їхньою повною безпомічністю. Остаточне рішення балотуватися у президенти я прийняв тоді, коли вже йшов четвертий рік війни, а я бачив, що система захисту-оборони не діє, що рішення, які треба було прийняти по військово-оборонному комплексу, по економіці, не приймаються. І цей конфлікт, який складався усередині між тим, що ти знаєш, вмієш, можеш, і тим, що є насправді, змусив мене зрештою балотуватись на президентських вибори. В такій ситуації я маю пропонувати свої кроки. Тим більше, що за 15 років роботи в парламенті, роки роботи в уряді, в Секретаріаті Президента, на посаді дипломата, у мене сформувалось цілісне розуміння ситуації в Україні та за її межами та є досвід прийняття необхідних рішень».

ВОЄННИЙ СТАН І ЦЕНТРАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ БЛОК

Проблему оборони і безпеки політик вважає першочергово – для її вирішення слід прийняти правильні закони та заручитися підтримкою міжнародних партнерів у цілком новому воєнно-політичному альянсі.

«Ворог вторгся на нашу територію, але не було задіяно і виконано Закон про введення правового режиму воєнного стану. Це моментально заблокувало можливість дії Закону про оборону. В результаті між суспільством і владою виникла прірва: суспільство, волонтери, армія воювало, а держава продовжувала торгувати з Росією. Закон про правовий режим воєнного стану запустить міжнародні правові механізми, які дозволять врегулювати ситуацію та забезпечити права як учасників бойових дій, так і мешканців непідконтрольних Україні територій. Адже, наприклад, до незаконно утримуваних, яких ми іменуємо то військовополоненими, то заручниками, то осудженими, не діє жоден міжнародний документ про статус військовополонених. Щодо населення, яке живе на окупованій території, не діє Конвенція про права громадян на території, де ведуться воєнні дії. Так само не діють міжнародні конвенції про Червоний хрест, про права дітей, жінок в умовах ведення бойових дій. Тобто, створюється ситуація, при якій ми просто породили безправ’я людей».

«На більш глобальному рівні я бачу вирішення проблеми через створення Центральноєвропейського блоку безпеки, який буде складовою НАТО, оскільки, як показав досвід у випадку агресії Росії, НАТО не встигає реагувати на такі конфлікти. Нам потрібен Центральноєвропейський блок, який буде орієнтований на швидку протидію у таких випадках. Не варто забувати, що Україна є щитом проти Росії для всієї Європи – і в нас мають бути відповідні ресурси, з допомогою яких ми могли б виконувати таку роль».

СТАРА ДОБРА НАЦІОНАЛ-ДЕМОКРАТІЯ У НОВОМУ ФОРМАТІ

Ідея «Велика Україна можлива!», з яким Роман Безсмертний іде на вибори, має деякі конотації з передвиборчим слоганом діючого президента США. Політик не заперечує певних аналогій - адже його економічно-політична платформа багато в чому збігається з принципами американських республіканців.

«В економіці я притримуюся лібертаріанських поглядів, у політиці – націонал-демократичних, що базуються на християнських цінностях. Мені дуже шкода, що національно-демократичні партії, які творили нашу державність, зараз практично ніяк не представлені в політикумі. Вважаю, що тепер, коли настав час для перезаснування країни, має відбутися ренесанс таких сил і національно-демократичних цінностей. Це передусім цінність людини та приватної власності. Це можливості для розвитку бізнесу. Наприклад, більшість повноважень за контролем якості продукції варто віддати професійним асоціаціям фермерів, промисловців тощо. А державі лишити державний стандарт».

Щодо ідеї «Великої України» політик акцентує: «В той час, коли у сусідніх країнах звучать ідеї про Велику Угорщину, Велику Румунію, Велику Польщу, навіть той же «Русскій мір», - ми не маємо права применшувати свою значимість. Велика Україна – це не зазіхання на чужі території, ні в якому разі. Але Україна має бути там, де є українці. Це та ідея, яка змушує кожного українця, де б він не жив, розправити плечі і відчути гордість за свою державу. Ми маємо розуміти, хто ми, бути собою і пишатися своєю величчю».

СИСТЕМА ПРИМУШУЄ ЛЮДЕЙ ДО КОРУПЦІЇ

На думку Романа Безсмертного, українці достатньо ініціативні та підприємливі, але розвивати власний бізнес їм заважає держава.

«У нас зараз створена така ситуація, коли люди фактично не мають можливостей робити щось чесно і прозоро – система примушує їх до корупції. І в таких умовах, коли державі все одно, як виживає людина, а державні інститути зайняті виключно своїм самовиживанням, важко створити можливості для розвитку бізнесу. А він якраз і міг би забезпечити ті ланки оборонної сфери, які у нас провисають. До прикладу, в нас п’ятий рік нема патронного заводу, не запущені в серійне виробництво навіть ті зразки бронетехніки, які були показані. А все тому, що частина підприємств, які належали до військово-промислового комплексу і виготовляли комплектуючі, приватизовані. Законодавство забороняє участь приватного капіталу у процесі формування оборонного замовлення. Так поміняйте законодавство, давайте заводи, які наприклад, виробляють стволи для гармат, будуть виконувати державне замовлення. Це ж роботи навіть не на дні, це роботи на години, але це не робиться».

Є БАЖАННЯ СПІВПРАЦЮВАТИ, АЛЕ НЕМА З КИМ

Серед тих, хто зараз претендує на керманича держави, Роман Безсмертний не бачить потенційних партнерів.

«Моя підтримка буде залежати від того, ким буде цей кандидат, наскільки його погляди співпадають з моїми поглядами, чи у нас однакове бачення ситуації. Поки що, з тих, хто балотується, таких людей нема. Навіть якщо взяти програмні речі, хто із них декларує такі підходи? Ніхто. А для мене передусім важливий зміст. Якщо цей зміст буде поділятися, це вже тема для розмови, для майбутнього. Те саме стосується і олігархів: якщо вони приймають рівні правила, відмовляються від схем, погоджуються на умови демонополізації, то на майбутнє, після того, коли все це буде реалізовано, вони можуть стати членами команди. Сьогодні, коли я бачу, в які умови ці люди можуть поставити будь-якого президента чи уряд держави, довіри до цих людей у мене немає і співпрацювати з ними я не збираюся. Крім того, зі мною вже йде команда людей, серйозна команда. І я не збираюся ігнорувати позицію цих людей».

Тих, хто фінансово підтримує Романа Безсмертного, політик називає відкрито. «Віктор Матчук, Олексій Козаченко, Микола Козловський, Володимир Шкляр та багато інших представників невеликого, середнього, аграрного та промислового, будівельного бізнесу. Принцип працює дуже простий: якщо людина погоджується, щоб її прізвище було названо, вона стає в лави поруч».

СВОЯ ДОРОГА ДО ПЕРЕМОГИ

Роман Безсмертний вже неодноразово заявляв про «бруд», яким звикли поливати один одного українські політики. І тези про те, що його кандидатура є технічною, вважає проявом саме такої поведінки. «Розумієте, в чому справа. Ці люди, яких ви називали, називаєте і будете називати - це люди, які уже більше десятка років борються між собою за найвищу булаву. Я на неї ніколи не претендував. Зараз я прийняв рішення і буду його реалізовувати. Це як за принципом Ганді: спочатку тебе не помічають, тоді з тебе сміються, тоді проти тебе борються, а потім - ти стаєш президентом. Все ж зрозуміло і дуже просто. Я не збираюся зніматися з перегонів, я не збираюся ні з ким грати у піддавки. Я буду йти своєю дорогою, гуртувати навколо себе людей і якщо вони поділяють мою точку зору, значить ми будемо разом будувати державу».

Автор Марія Дяків

Zaxid.net