Блог

Дзвінок другу

Зміна лідера Християнсько-демократичного союзу у Німеччині мала б бути рядовою подією, якби не йшлося про Ангелу Меркель. Адже саме їй, як тільки щось трапляється, телефонують глави держав. Причому не лише з Києва, а й з Афін, Мадрида, інших європейських столиць. Очевидно, Меркель просто стомилася нести відповідальність і за свою країну, і за інші.

Невивчені уроки історії: ін'єкції з Києва й отаманщина в законі

Якщо зупинити випадкового перехожого і спитати його, який день відзначаються в Україні 7-го грудня, відповіддю стане задумливе мовчання. Так само більшість розгубиться у відповіді на запитання, з якої нагоди більш як 200 років тому в Києві відкрили пам’ятник Магдебурзькому праву, і чому кияни три дні святкували цю подію. У цих ніби незначущих моментах приховане наше ставлення до місцевого самоврядування: не знаємо і не цікавимось, бо не віримо в його ефективність.

Держава громад

Воїн у кожному з нас

Українська армія не просто з народом, як скандували учасники обидвох Революцій. Українська армія – це і є сам народ. Ми забезпечимо обороноздатність України тільки тоді, коли зрозуміємо один простий факт: війна є справою всього суспільства. Поки солдати знаходяться на передовій, нам потрібно виконувати свою частину обов’язків тут, у тилу.

24 роки: подзвін по Будапештському меморандуму

Коли сьогодні деякі з політиків говорять про те, що Україні слід реанімувати Будапештський меморандум, це все одно, що вийти на вулицю і крикнути: «Хлопці, давайте жити дружно!». Механізму, який би зобов’язав всіх підписантів цього документу виконувати його, немає. Безпекова ситуація у світі погіршується. Ми, як ніхто, знаємо це і розуміємо. Тож завдання України зараз – запропонувати нову модель світової безпеки.

Безсмертний про саміт G20: над світом нависла хмара протистояння

Лідерам провідних країн світу все складніше знайти порозуміння. Такий висновок напрошується після саміту G20: на зустрічі найвищого рівня не було досягнуто згоди по жодному із запланованих питань. Напруга у світі зростає.

Головною метою, яка напрацьовувалася перед G20, був пошук підходів до вирішення двох ключових проблем у світі. Перша – це загроза нових економічних воєн: на саміті в Буенос-Айресі лідери країн мали б виробити механізми, щоб не допустити цього.

30/11/2018 Референдум,

Іменем народу України

Справжня єдність між державою та суспільством досягається не стресовою мобілізацією в часи загрози. Вона створюється постійною участю громадян в управлінні державою. Дата першого і єдиного справжнього всеукраїнського референдуму є хорошим приводом про це нагадати. Настав час дістати з шухляди тему референдуму.

Роман Безсмертний: Почитайте Женевську конвенцію!

Не полінуйтеся знайти трохи часу, щоб хоча б зараз прочитати Женевську конвенцію про поводження з військовополоненими. Цей міжнародний документ прийнятий ще у 1949 році, але дивовижно накладається на сучасність. Складається враження, що багато хто його ще досі не прочитав в українській владі.

Напіввоєнний стан?

Існуюча машина держави не просто малоефективна – вона нездатна справлятися з тими викликами, які перед нею ставить час. Те, що до двох конфліктних зон, Криму і Донбасу, додається третя – Азовське море – було очевидно ще півроку тому. Влітку про російські провокації з цивільними судами писали журналісти. Про зростаючу напругу говорили воєнні експерти. І, здається, тільки українська влада зберігала безтурботний спокій. Логіка, за якою розвивалися події, невідворотно вела до ситуації, що сталася в неділю з кораблями ВМС України.

Блакитний вогник світової війни. Стаття Романа Безсмертного

Наш час має свій аналог пакту Молотова-Ріббентропа. І називається він «Північний потік»

Матрьошка недарма є улюбленим національним сувеніром Росії. За першим шаром ховається другий, за другим – третій. Той, хто приймає оболонку за сутність, ризикує глибоко помилитися.

Жити «по-новому» виявилося так само, як і «по-старому». За таких умов третій Майдан – лише справа часу – Роман Безсмертний

Чи можливий сьогодні в Україні третій Майдан? Із певною регулярністю протести будуть відбуватися доти, доки не станеться тієї головної зміни, заради якої вони починаються – зміни самого принципу стосунків держави і громадян.