Вороги об’єднуються швидко. Уроки до Дня Злуки

Важко описати словами ті відчуття, коли стоїш у всеукраїнському ланцюгу єдності. Це більше мова душі і навіть тіла. У таких акціях захоплює духовна близькість з усіма людьми, з якими стоїш поруч, тримаючись за руки. Починаючи з 1991 року брав участь у безлічі акцій з нагоди Дня Злуки. І як звичайний учасник, і як організатор. Кожного разу по-новому відчуваєш необхідність цих ланцюгів єднання. У них підтверджує своє становлення політична нація.

Україна за свою історію була розділена між багатьма державами. Втім цікава річ: ми все одно тяжіли один до одного. Так, нам всередині однієї держави часто важко, бракує розуміння і спільної мови. Але корінь нашого єднання – в тому, що ми єдиний етнос. У нас спільна культура і традиції, спільні цінності, ми єдині у баченні свого майбутнього.  

Акт Злуки 22 січня 1919 року – перший серйозний крок, коли українцям вдалося об’єднатися на такій великій території. Вперше українці показали, що вони політична нація. Важливий факт, що злука УНР та ЗУНР – це рідкісна для історії модель неекспансіоністського збирання територій в єдиній суверенній державі. Політичний крок, здійснений без застосування зброї, стає мирним інструментом захисту людей від зовнішнього ворога.   

Можна писати ще безліч слів про важливість Акту Злуки. Так само і про те, чому об’єднана держава сто років тому проіснувала катастрофічно мало. Але сьогодні я хочу наголосити на уроках для сучасної України з тих подій.

Основний урок, звісно, лежить на поверхні. Внутрішні чвари стали катастрофою для об’єднаної держави і були однією з основних причин, чому вона не встояла.

Урок другий – відносини із сусідніми державами. Для цього – трохи історії. 18 березня 1921 року радянський уряд Росії та Польща підписали Ризький мирний договір. Цей документ остаточно поховав самостійницькі плани урядів УНР і ЗУНР. Польща в обмін на територіальні поступки визнала Радянську Україну і зобов’язалася заборонити перебування на своїй території всіх антибільшовицьких організацій, включаючи уряд УНР. Доля Східної Галичини була вирішена у 1923 році, коли Паризька конференція ухвалила приєднати її до Польщі. Ще раніше, в 1918 році, Румунія окупувала Буковину. У 1919-му Закарпаття дісталося Чехословаччині.

Чому важливо сьогодні згадати ці історичні факти? Вони показують, наскільки швидко об’єдналися зовнішні вороги України і узгодили між собою її поділ. Така ж небезпека залишається і через сто років. Європа, засліплена одноразовою вигодою, продовжує співпрацювати і домовлятися з Росією. Сьогодні у них угоди економічні, завтра можуть бути політичні або територіальні.

Переконаний, що для України сьогодні дуже важливо вирішити проблеми із західними сусідами і боротися за спільну з ними позицію. Це одна із гарантій того, що ми зможемо протидіяти Росії і не повторити помилок сторічної давності.

З Днем Соборності, шановні українці! Єднаймося! 

Роман Безсмертний, спеціально для "Цензор"