На межі екологічної катастрофи. Чи треба нам шукати планету "Б"?

Українці вимирають. Швидше, ніж будь-яка нація у Європі. Ім’я вбивці – не злидні. Його ім’я – бруд. Брудне повітря, брудна вода, брудні надра. Усі екологічні проблеми відбиваються на здоров’ї громадян,  і найжахливіше те, що ми не усвідомлюємо масштабів катастрофи. 

Нещодавно у своєму виступі перед американським конгресом президент Франції Еммануель Макрон нагадав, що в людства, на жаль, немає планети "Б". Франція вкотре закликала Дональда Трампа знову приєднатися до Паризького кліматичного договору, звідки США вийшли у 2015 році. Екологія – це та сфера, де діяти треба вже і зараз. На щастя, у більшості європейських держав це усвідомлюють. У програмах цих країн записано, що вони будують екологічні держави. 

А що будуємо ми? Соціальну, правову… І брудну. Україна на першому місці в Європі за смертністю від наслідків забруднення навколишнього середовища. Ми дихаємо отрутою, п’ємо отруту, їмо отруту. 

Повітря

Найбільший забруднювач повітря не автотранспорт, а електростанції, які працюють на вугіллі. Ми віддали це питання на відкуп олігархам, платимо грубі гроші за паливо, яке нас повільно вбиває, замість того, щоб розвивати технології альтернативної, чистої енергії. Так, держава встановила норми викидів, але на більшості електростанцій очищувачі вмикають лише тоді, коли приходять контролюючі органи. Приходять вони рідко, бо в нас мораторій на перевірки, власники просто не допускають контролерів на  підприємства. Очевидно, формат контролю за роботою електростанцій та промислових підприємств треба посилювати. Усі шкідливі виробництва мають бути винесені за межі крупних населених пунктів.  Водночас, держава має пропагувати і стимулювати розвиток відновлювальної енергетики.

Земля

Страшна статистика: тільки офіційні сміттєзвалища в Україні займають територію 15 тис. км², тобто більше, ніж уся Чорногорія. А скільки нелегальних звалищ навколо населених пунктів, у лісах, поблизу річок та озер? Тепер інша реальність: у Норвегії та Швеції вимушені купувати сміття за кордоном, бо свого не лишилося. На заході давно навчилися робити на смітті гроші, а ми навпаки витрачаємо їх, аби вивозити відходи на полігони. Ви тільки вдумайтеся. В Україні немає жодного сміттєпереробного заводу. Жодного! Тобто всі відходи або спалюються, насичуючи повітря шкідливими викидами, або захоронюються, отруюючи землю та ґрунтові води. Побудувати сміттєпереробні заводи – це перше, що мусимо зробити. Бодай по одному в кожній області. Наступний етап – рекультивація полігонів твердих відходів. Тоді на отруєній землі за кілька десятків років можна буде і будувати, і сіяти, і врожаї збирати.  Україна також повинна обмежити використання побутового пластику, як це вже багато років робиться у цивілізованих країнах. Ще важливіше – недопущення потрапляння цих виробів після їх використання у навколишнє середовище.

Вода

В Україні практично немає питної води. Майже вся рідина, яка тече з кранів, – технічна. Це найгірший показник у Європі. Нас переконують, що дніпровська вода відповідає усім нормам. Це цинічна брехня. Навіть після очистки вона брудна, у ній повно хімікатів і важких металів. А вирубка лісів призводить до того, що зникають і ґрунтові води. Уже сьогодні мешканці гірських населених пунктів у Карпатах вимушені за кілька кілометрів ходити по воду. Але ж вода, як і ліс, і надра – це народне багатство. Це те, що мусимо передати у спадок нашим дітям. Що передамо? Отруєну пустелю? У нас найгірша країна в Європі в екологічному плані. Найбільше в Європі технічної води і найменше питної. За п'ять років у нас буде дефіцит питної води.

Війна, злидні, корупція – це справді величезні проблеми нашої держави. Але питання її екологічної безпеки не менш важливе. Екологічна безпека має входити у п’ятірку пріоритетів держави. Навколо неї мають об’єднатися фахівці, влада та суспільство. Сьогодні екологією фактично не займається ніхто. Територіальні органи управління природнім середовищем прибрали. Управління екології лишилися при місцевих адміністраціях, але вони не ведуть просвітницької діяльності, не роз’яснюють важливість збереження ресурсів та їхнього раціонального використання. У нас дев’ять міністерств опікуються питаннями екології, але ніхто не несе відповідальності за катастрофічний стан природнього середовища. І ще одна цифра. Понад 350 законів і підзаконних актів регулюють екологічні питання. Більшість із них – протирічить один одному.

Ми маємо негайно змінити ставлення до природних ресурсів. Кожен із нас може сортувати сміття і не викидати його просто на вулиці. Це маленькі, але дуже важливі кроки. Більші кроки має зробити держава.

Вважаю за необхідне запровадження трьох основних програм: "чиста вода", "чисте повітря" та "екологічно чисті продукти". Держава має взяти на себе ряд зобов’язань, які ляжуть в основу екологічної стратегії:

  • забезпечити збалансоване, раціональне й безпечне використання природних ресурсів, безпечне землекористування і промислове використання водних ресурсів, а також відшкодування екологічних збитків забруднювачами;
  • посилити контроль урядових органів та громадськості за відповідними показниками; 
  • впровадити комплексну систему екологічної освіти й виховання дітей та молоді за системою "дитсадок – виш" і створення відповідних просвітницьких програм для всіх прошарків населення;
  • повернути територіальним громадам незаконно відчужені прибережні смуги, пляжі, місця відпочинку;
  • збільшити площу лісового фонду та домагатися підвищення до рівня розвинених країн показників лісистості країни, впорядкування використання лісових ресурсів;
  • розробити та впроваджувати програми екологічної реінтеграції окупованих територій України, проводити роз’яснювальну роботу щодо екологічних загроз для здоров’я та життя населення наближених до лінії конфлікту територій;
  • розробити регіональні програми "зеленого туризму" для ефективної реалізації природного, рекреаційного та історико-культурного потенціалу українських природних заповідників й історичних місць, їх охорони та популяризації;
  • забезпечити міжнародне співробітництво у сфері екології, розробку та підписання з усіма сусідніми країнами угод та договорів, що забезпечать формування єдиного простору екологічної безпеки і взаємної відповідальності.

Реалізація цих програм дозволить нам зупинити процес самознищення. Нашою метою має стати досягнення кращих світових показників якості води, повітря та продуктів харчування. Країна, в якій аптек більше, ніж хлібних магазинів, а більшість людей не доживає до 70 років, – не має майбутнього. Саме сьогодні ми всі мусимо усвідомити, що планети "Б" у людства немає. 

Роман Безсмертний, спеціально для "ГОРДОН"